Кукурудза СОВ 329 СВ

1. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

2. МІСЦЕ У СІВОЗМІНІ

Гарні попередники: озимі культури, які вирощувались по чистому пару та зайнятому пару, зернобобові культури (горох, соя, кормові боби), картопля, цукровий буряк, в Степові зоні – баштанні культури, в Поліссі, крім того, після люпину, багаторічних трав, льону та ін..

У зоні недостатнього зволоження не рекомендується вирощувати після цукрових буряків, соняшнику, суданської трави. Не варто сіяти після проса, щоб запобігти поширенню спільного шкідника – кукурудзяного метелика.

Кукурудзу можна вирощувати як монокультуру. На чорноземах при внесенні органіки – 6-8 років, на менш родючих – 3-5 років.

Кукурудза є гарним попередником під усі ярі культури.

3. СИСТЕМА УДОБРЕННЯ

По фазам розвитку кукурудза по різному реагує на елементи живлення. На 1ц зерна кукурудза виносить 2,4 кг N, 1,2 кг P, 3 кг K.

Азот – споживання протягом всього вегетаційного періоду, але сильніше в період інтенсивного росту, за 10 днів до викидання волоті і 20 днів після.

Фосфор – його споживання менш інтенсивне ніж азоту, але він також має надзвичайно великий вплив на утворення урожаю. Нестача фосфору в грунті, і, відповідно, в рослині буде особливо відчуватись в період 3-6 листків, про що буде свідчити антоціанове (фіолетове) забарвлення листків.

Калій – необхідний протягом всього вегетаційного періоду.

З органічних добрив найчастіше використовують підстилковий гній, який вносять під оранку. Норма внесення: Лісостеп – 30-40т/га, Полісся − 40-60т/га. Рідкий гній слід вносити до 80-100т/га і негайно заробляти в ґрунт.

Основне удобрення кукурудзи рекомендується проводити під час основного обробітку ґрунту, після збирання попередника. Весною під передпосівну культивацію вносять повне мінеральне добриво NPK 30-40 кг/га по д. р. Надзвичайно ефективним є внесення NPK в рядки при посіві: N – 7-10 кг по д. р., P – 5-7 кг по д. р., K – 7-10 кг по д. р.

4. ОБРОБІТОК ҐРУНТУ

Після збирання попередника проводять лущення. На запливаючих ґрунтах проводять зяблевий обробіток ґрунту. У зоні достатнього зволоження на забур’янених полях ефективним є напівпаровий обробіток ґрунту.

У весняний період після пізніх попередників(цукровий буряк, багаторічні трави) з першою можливістю виходу в поле проводять закриття вологи важкими боронами і орють ярусними плугами на глибину 27-30 см.

Після ранніх попередників (зернові і зернобобові) ґрунт слідом за збиранням дискують і проводять оранку оборотними плугами на глибину 27-30 см.

При необхідності проводять передпосівну культивацію, метою якої є знищення бур’янів, які проросли до цього часу, вирівнювання площі, формування насіннєвого ложа.

5. СІВБА

Підготовка насіння: Висівати треба високоякісне насіння зі схожістю не нижче 95% і енергією проростання 90%. Його висушують до вологості 13-14%, калібрують, протруюють препаратами фунгіцидної і інсектицидної дії. Для сівби відбирають однакові фракції насіння.

Способи сівби: Сіють пунктирним способом з міжряддям 70 см. При вирощуванні на силос ширина міжрядь зменшується до 45. При вирощуванні кукурудзи на зелений корм використовують рядкову сівбу. У надмірно загущених посівах пригнічується ріст і розвиток качанів.

Глибина сівби: У Поліссі і Лісостепу насіння загортають на 4-6 см, на легких ґрунтах і при підсиханні посівного шару – на 5-8 см. На вологих грунтах – 3-4 см. У степових районах – 6-10 см.

Норма висіву: Степ – 40-60 тис. шт./га, Лісостеп – 60-70 тис. шт./га. Щоб забезпечити передзбиральну густоту, встановлюють страхові надбавки. У Лісостепу і Степу вона може становити 30-40%. Вагова норма висіву становить 15-25 кг/га. При вирощуванні на силос і зменшенні ширини міжрядь вона може зрости до 30-40 кг/га, на зелений корм – 100-110 тис. шт./га.

Строки сівби: При прогріванні ґрунту до 8-10ºС можна висівати холодостійки гібриди. На зерно і на силос сіють, коли ґрунт прогрівся на глибині 10 см до 10-12 ºС. В умовах Західного Лісостепу і Полісся це приблизно з 1 по 15 травня. Інкрустоване насіння можна висівати на 5-6 днів раніше.

6. ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ

Після сівби – коткування. Через 5-6 днів – досходове боронування, коли буряни знаходять у фазі “білої ниточки” поперек рядків легкими або середніми боронами.

Після сходове боронування проводять у фазу 2-3 і 4-5 листків у кукурудзи. Інтенсивне боронування (3-4 рази) на чистих полях дає змогу обійтись без внесення гербіцидів.

В залежності від ступеню забур’яненості проводять міжрядні обробітки ґрунту за допомогою культиваторів.

За необхідності кукурудзу підживлюють азотними добривами, коли висота рослин не більше 30-40 см. На сильно забур’янених полях, де не завжди агротехнічними методами досягається очищення посівів від бур'янів, застосовують гербіциди.

7. ЗБИРАННЯ

Кукурудзу на зерно збирають при повній фізіологічній стиглості за вологості зерна не більше 35-40%. Якщо вологість зерна не перевищує 30%, то качани відразу обмолочують зерновими комбайнами з пристосуваннями.

Качани з вологістю зерна, меншою за 28%, добре зберігаються в сапетках, на горищах, і за 6-8 тижнів їх вологість може знизитись до 20%. Качани з вологим зерном необхідно підсушити.

Кукурудзу на силос збирають в кінці молочно-воскової стиглості, коли вологість зеленої маси не перевищує 65-70%, а вміст сухих речовин складає 25-30%. Для стабільності виробництва зерна слід усю кукурудзу вирощувати за зерновою технологією з різницею лише в характері використання врожаю.

8. ЗБЕРІГАННЯ

Режими зберігання зернових мас:

1. в сухому стані – оптимальна вологість для тривалого зберігання виробничих партій насіння повинна бути на 1-2% нижчою за критичну – 12-13%;

2. в охолодженому стані:

• температура в усіх шарах зернової маси − +10ºС і нижче (зупиняються фізіологічні процеси);

• температура в усіх шарах зернової маси – нижче 0 ºС

• найсприятливішою температурою зберігання насіння є 0- +5 ºС;

3. без доступу кисню (тільки для фуражного зерна – втрачається життєздатність);

4. хімічне консервування.